• Сьогодні: Середа, Січень 24, 2018

Якби Броварами керували німці, або секрет успіху міста Трір

Червень27/ 2013
avatar
Аліна Дяченко

Депутат Броварської міськради, голова броварського осередку "ДемАльянсу", екс-головний редактор "Маєш право знати"

Команда сайту «МПЗ» може не поділяти погляди авторів та не несе відповідальності за інформацію, опубліковану у розділі «Блоги». Відповідальність за зміст, достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори текстів, розміщених у розділі «Блоги»

Трір 122 червня 2013 року о четвертій ранку, озброєні новими знаннями, ми вирушили з Німеччини додому – в Україну. …Рівно за тиждень до цього ми з Сергієм Іллюхіним та однодумцями з команди ДемАльянсу прибули до стародавнього Тріру вивчати місцевий досвід функціонування сучасного міста: як переробляють сміття, як планують забудову нових територій, як заощаджують енергію, як очищують каналізаційну воду, як облаштовують індустріальні зони тощо.

Побачене та почуте не просто вразило, воно без перебільшень перевернуло світогляд, адже технологічні особливості вище перелічених процесів виявились далеко не найголовнішою рушійною силою загального прогресу: запорукою змін на краще у найдавнішому містечку Німеччини  стала принципова та далекоглядна позиція чиновників. Так-так, не пересічних громадян, не приватних підприємців, а звичайних службовців з незвичайним світоглядом, які поклали в основу розбудови свого міста найголовнішу цінність – «common good», тобто спільне благо, і непохитно відстоювали її у всіх проектах.

Тепер я напевне знаю, який вид туризму насправді найцікавіший. Звісно, милуватись архітектурними пам’ятками та насолоджуватись мальовничими краєвидами – приємно, проте зазирнути за «лаштунки» туристичних видовищ виявилось набагато більш захоплюючою справою. Вперше мені хотілось накупити купу магнітиків та брелоків з написом “Трір” не для епізодичної згадки про красивий туристичний об’єкт, а щоб щодня згадувати те найголовніше, що відкрило мені це місто. І хоч на сувенірах до Броварів зі мною поїхали фотографії архітектурних видовищ – римські ворота Порта Нігра та Трірський собор – у спогадах та в телефоні залишились знімки набагато ціннішого: сміттєсортувального заводу, станції очистки води, план та краєвиди нового району Тріра, затишний еко-будиночок, вбудований у пагорб з травою на даху, доглянуті клумби в промзонах та схема комунальної реформи, яку ощадливі та хазяйновиті німці запланували на наступні десятки років.

Трір 2Трір 3Трір 4Трір 1

Трір 26
Так у Німеччині виглядають промислові зони. Дорожньому покриттю, до речі, понад 30 років
Трір 24
Дах екологічного та ефективно утепленого будиночка у передмісті Тріра
Трір 25
Міський банк, який дозволяє підтримувати сусільно корисні проекти та не боятись фінансової кризи

Сміттєвий клондайк 

Візит на завод з сортування та переробки сміття здивував знову ж таки не так технологіями, як підходом. Те, що сміття може приносити прибуток, ні для кого не секрет. Найцікавіше починається, якщо за цю справу береться не приватна компанія, а муніципальна, так звана публічна компанія, яка належить громаді міста. Завдяки вмілому та ефективному керівництву підприємством, яке займається вивезенням та частковою утилізацією сміття, німцям з Тріру вдалось… знизити тарифи для населення. При цьому ще залишились кошти для інвестицій у подальше вдосконалення технологій переробки сміття.

Трір 9Трір 10Трір 7Трір 8

Ощадливість та особливо ретельний підхід до витрачання коштів громадян допомагають підприємству не лише вивозити нове сміття, а й утримувати старе сміттєзвалище, яке залишилось у спадок від попереднього покоління не дуже екологічно свідомих співвітчизників. Якщо не доглядати за старими відходами, то брудна вода та хімікати потраплятимуть у навколишнє середовище та завдаватимуть природі непоправної шкоди. Для сучасних німців це неприпустимо, тому вони витрачають близько 1 млн. євро в рік на те, щоб збирати газ та очищати воду, які виділяє законсервоване сховище відходів, і при цьому вони примудряються видобувати з них енергію, яка вдвічі скорочує витрати на утримання звалища.

Планування майбутнього

Задовго до того, як французька військова база надумала залишити територію Тріру, місцеві чиновники почали міркувати над тим, що робити з територією, яка звільниться внаслідок цього. Розпочались тривалі громадські обговорення, які допомогли в результаті дійти найоптимальнішого рішення – місту потрібен новий котеджний район та «науковий парк» для приваблення бізнес-компаній та створення нових робочих місць. Після цього розпочався процес розробки детального плану території, у який були залучені не лише влада та громадськість, а й комунальні підприємства, які відповідають за міські електро- та водомережі, а також приватні компанії. І знову у центрі всіх зусиль опинився остаточний покупець нерухомості, тобто потенційний мешканець міста.

Трір 11Трір 12Трір 18Трір 17

Щоб вигідно продати чи здати в оренду землю у новому районі, його розробники найбільше переймались тим, щоб створити якомога більш комфортні умови для проживання та роботи: розвинута та продумана інфраструктура (обов’язково два супермаркети, щоб була конкуренція, а відтак нижчі ціни), оригінальний та сучасний дизайн (обов’язкова умова для всіх покупців землі –  приватні котеджі мають будуватись у чітко визначеному стилі), наявність незвичних рекреаційних зон, система природного відведення води на випадок сильних злив тощо. А найцікавіше – комунікаційна програма для розвитку добросусідства: регулярні зустрічі для спілкування мешканців, запровадження різних традицій («входини» нового сусіда), спільні обговорення поточних питань місцевого значення.
Трір 13Трір 15Трір 16Трір 14

Коли нам розповідали про цей проект, показуючи слайди презентації на екрані, чесно кажучи, вірилось у реальність його втілення важко, проте по завершенні розповіді нас повезли… у вже збудований район, який ми щойно бачили на схемі. Виявляється, це був не проект на майбутнє, а вже завершений. І побачене у дійсності вразило не менше, ніж план забудови на папері.

Мотивація замість примусу

В усьому, що нам розповідали та показували, простежувався один дуже важливий принцип взаємодії влади та громадян. Суворі німці виявились дуже винахідливими у тому, як замість прямих заборон та жорсткого примусу спонукати людей діяти відповідно до правил, які мають забезпечити комфорт для всіх. Яскравим прикладом стало вирішення питання з великою кількістю туристичних автобусів, які щодня привозять сотні відвідувачів до багатого на архітектурні пам’ятки міста. Щоб не загромаджувати центральну частину надміром громадського транспорту, чиновники вигадали стимул для водіїв, щоб ті не залишались чекати на свої групи біля місця посадки пасажирів. Вони оголосили тендер серед закладів громадського харчування на те, щоб переможець поруч зі своїм рестораном облаштував місце, де водії могли б помити свої авто, скористатись вбиральнею, посидіти та поспілкуватись – і все це безкоштовно. І такий заклад знайшовся. То ж тепер водії охоче користуються цими «мотивуючими» зручностями та заїжджають у центр міста лише ввечері, щоб забрати своїх туристів.

Трір 6
Індикатори кількості вільних місць на паркінгах, які розташовані в центрі міста
Трір 5
Контейнери для сміття зі скла – для кожного кольору пляшок окремо
Трір 19
Соціальне житло для незаможних німецьких родин

І таких стимулів – безліч, бо німці розуміють, що легше знайти спосіб вирішення проблеми, який влаштує всіх, ніж потім організувати систему контролю за дотриманням силоміць нав’язаних, незручних правил.

Мати вигоду з усього

Показовим прикладом того, як німці ставляться до вирішення тих чи інших комунальних питань у місті, є станція очистки каналізаційної води. Спершу вода з колекторів проходить механічну очистку, після цього її відправляють на біологічні метаморфози. Та вже на першому етапі ощадливі німці відбирають з води  побутовий жир, з якого потім виробляється енергія. На етапі біологічної обробки окремі часточки також забираються для виготовлення біогазу, який дозволяє частково забезпечувати потреби станції в електроенергії (робота насосів та турбін). Тобто якщо є можливість замість викинути щось, добути з нього енергію, німці обов’язково це зроблять.

Трір 20Трір 21Трір 23Трір 22

Для українських комунальників, мабуть, подібний підхід виглядає щонайменше дивним, адже навіщо думати про скорочення витрат на очистку води чи  переробку сміття, якщо завжди можна підвищити тарифи для населення, заклавши у них «витрати на власну неефективність». Проте німецький комунальник думає інакше. Він розглядає будь-яке комунальне підприємство як… підприємство. Однак не те, що заробляє на населенні, а те, що постійно думає, як оптимізувати витрати, щоб при сталих тарифах вивільняти фінансові ресурси для запровадження нових технологій та інновацій, які знову ж таки мають заощадити витрати. Потреба у зростанні вартості послуг – це критерій, що свідчить про явну неефективність управління. А це для німця – ганебно. Тому і намагаються постачальники комунальних послуг постійно вдосконалюватись та розвиватись.

…22 червня 2013 року о четвертій ранку ми вирушили з Німеччини додому – в Україну. І хоч німці програли Другу світову війну, майже через 70 років їхні нащадки живуть як переможці. Два міста з населенням близько 100 тисяч мешканців – німецький Трір та українські Бровари – демонструють разючу різницю. І запорукою успішності німців з Тріру стало те, що вони для розбудови свого міста обрали принцип «спільного блага», який передбачає найбільш ефективний спосіб вирішення муніципальних проблем, від якого виграють усі, а не «приватний інтерес», який спустошує міський бюджет та кишені громадян, «вимиваючи» ресурси для розвитку та підвищення комфорту проживання в окремо взятому місті.

P.S: У день найсильнішої спеки за час нашого стажування ми з друзями вирішили відвідати місцевий муніципальний басейн, що був неподалік від нашого помешкання. І знаєте, скільки коштує вхід у німецький заклад для плавання? Трохи більше 30 грн. за 1 годину, та близько 55 грн. за 3,5 години. Так, відвідини трірського басейну розвінчали всі міфи броварського комунального підприємства «Оздоровчо-реабілітаційний центр», де ціни вдвічі більші, і при тому, що зарплати в Україні далеко не такі, як в Європі.

  • Чеку з громадського басейну Тріру не залишилось, випадково? Бо Жеребцова з Федоренком ще під сумнів поставлять, що за 30 грн можна в басейн сходити :)

    • Alina Dyachenko

      Десь є. Якщо не забуду, то відсканую і викладу ))

      • Brovarozitel

        ?Можно, просто ссылку на сайт заведения, пожалуйста…

  • Andrew Dronskiy

    Боюсь, что сравнивая опыт немецкого города с Броварами, остается просто вздохнуть с сожалением и помечтать об изменениях, которых все равно не будет.

    • Alina Dyachenko

      Ну не скажи. Після відвідин Тріру у нас в броварському ДемАльянсі з’явилось кілька ідей ;-)

  • Brovarozitel

    Родной город Карлы Маркса: Хорошо бы сравнить структуру бюджета: доходы и расходы, и особенно статьи дохода. Вероятно туризм у них на первом месте по доходам: http://www.trier-info.de/titus/prospekte/pdf/goodtoknow%202013%20gesamt_1361959774/goodtoknow%202013%20gesamt_1361959774.pdf
    Trier has much to offer:
    • Discover: Trier as the ancient center of Germany
    • Marvel: Eight structures of UNESCO World Heritage
    • Investigate: History in exciting museums
    • Enjoy: 2000 years of wine & wine culture
    • Feast: Culinary range from hearty to creative
    • Experience: Cultural highlights at extraordinary places
    • Shop: One of Germany’s most attractive pedestrian zones

    А Броварам, что же:
    – разместить военную базу у себя на территории…
    – или развлечения типа как на Германщине http://www.fkk-artemis.de/page/?langswitch_lang=ru это тоже управляется Немцами :(

  • mimoshel

    Да, здесь всё красиво, но это красиво делают сами люди. Вы для начала себя спросите, готовы ли вы держать в квартире 3-4 мусорных пакета, отдельно для пластика, отдельно для бумаги, для био отходов, для стекла. Будете вы мыть стаканчики из под йогуртов или баночки из под джема, прежде чем выкинуть. А немцы моют. Готовы ли вы платить ежемесячно 50-100 евро за вывоз мурора. Одежду выбрасывать в контейнеры красного креста для малоимущих ( причем чистую), а мебель технику или строй материалы тоже вывозить в специальные пункты приема и платить за это или заказывать машину что бы вывезли и всё равно за это платить. Даже если в броварах 5 мусорных заводов построят, они быстро загнутся, потому что менталитет наших людей не настроен на чистоту и порядок вокруг, а только в своей хате

    • Дмитро Карпій

      Саме тому зміни мають відбуватися перш за все у свідомості рядового броварчанина і рядового українця, він має зрозуміти, що він є співвласником міста, а не князьок від якоїсь партії. А щодо ціни на вивезення, то в українців будуть такі гроші, коли відбудеться те, про що я написав – коли ми зароблятимемо стільки, скільки справді заробили, а не скільки нам кинули подачки.

    • Alina Dyachenko

      Особисто я готова сортувати сміття і мати три відра для цього. Зрештою, я і так дещо сортую сміття і віддаю пляшки та картон консьєржам, які в такий спосіб отримають певний прибуток до своїх зарплат. І мене не треба особливо мотивувати, бо я не хочу, щоб після мене на цій планеті залишились гори сміття та забруднена відходами природа. Щодо вартості послуги, то вона має бути публічно та відкрито порахована та дійсно обгрунтована, бо в Німеччині такі розцінки, бо працівники сміттєвого заводу мають зарплати по 2500 євро, і саме з урахуванням цього формується тариф для населення.

    • Якщо це стане нормальною практикою, то більшість українців будуть це робити – я впевнений. Але потрібно провести потужну інформаційну кампанію, щоб люди розуміли, що відсортований пластик потім не буде скинуто у спільний контейнер, щоб вони розуміли, що його буде частково перероблено, щоб вони знали, що відсортоване скло буде 100% використано у виробництві нового.

      До речі, щодо цін, то у Трірі для родини до 4 осіб вартість вивезення сміття складає, якщо я не помиляюсь, менше 100 євро на рік, при цьому крупногабаритне сміття вивозять окремо і безкоштовно, як і небезпечне сміття (лише за деякі види сміття доплачують)

    • Nata_ly

      Я скільки пам`ятаю, в нас дома завжди сміття сортувалось. Як мінімум – органічні відходи окремо, папір-картон окремо, скло окремо. Відсортувати – не проблема, проблема в тому, хто і де потім перероблятиме ті ж самі скло і пластик.

      • З органікою зрозуміло – її собі залишаєте.
        А що з паперовими і скляними відходами? Кудись здаєте?

        • Nata_ly

          До найближчого сміттєвого контейнера – тільки не змішуючи. А там їх завжди бомжі заберуть і здадуть. Ну, а все, що не переробляється, – в “фірмові” пакети від реформованої служби замовника.

  • Anton Smirnov

    Хорошая статья. Особенно правильно сказано про дальновидность городских властей, которые обязаны проводить политику по стратегическому планированию на несколько десятков лет вперед. Что касается отходов:Для их переработки мало сортировать отходы, так как за любой сортировкой стоит целая инфраструктура(И к сведению, если вы выбросили фольгу из под мороженого например, ее очень сложно и дорого получается перерабатывать или пластиковую бутылку с остатками кефира, за этим обязаны следить граждане сортирующие отходы). В Украине практически нету предприятий, которые осуществляют переработку пластика, бумаги, стекла. Нужно датировать, а лучше государству выступить с инициативой строительства таких предприятий в каждом региональном центре(Запад, центр, восток, юг) или обязать производителей пластика, стекла и бумаги ее перерабатывать(у Нас их просто немного, а те что есть ели дышат). Дальше все городские свалки на которые будут выбрасываться пищевые отходы, оснастить установками метаногенеза(производство биогаза), из которого получать электричество или тепло для городских нужд. Могу дальше рассказать про умный город, который потребляет мало энергии, а также про водоподготовку и т.д.. Но скажу одно, надо начать с образования,культуры и здорового образа жизни. Ведь только думающие здоровые люди, могут построить такие города, а те кто не могут быстро вспомнить (7*8) им просто некогда об этом думать(

  • mimoshel

    На самом деле очень хочется, что бы украинцы жили бы как
    немцы. Что бы вся система работала бы только на улучшение качества жизни
    граждан, а не набивания своих карманов. Что бы у людей были медицинские
    страховки (которые РАБОТАЛИ бы). Что бы посещение врача было бы бесплатным и
    без очередей, а по записи в назначенное время и что бы анализы там же на месте
    у врача и лекарство по рецепту, но БЕСПЛАТНО, потому что всё это оплачивает
    страховка. Что бы зарплата и пенсия и пособие приходило на счет в банке,
    которым легко управляет и стар и млад онлайн, и что бы оплата всех коммунальных
    услуг была удобна, понятна и правильна, тоже онлайн не выходя из дома. И что бы
    дорожный налог, который платит каждый владелец автомобиля, шел не в карман
    чиновника, а исключительно на ремонт и строительство дорог. Что бы автомобильная
    страховка РАБОТАЛА!!! Что бы любую бумажку можно было бы получить за 5 минут по
    месту жительства в своем бецирке( не знаю как это перевести, ну что то типа
    местная управа). И пусть из зарплаты отчисляют социальный налог, на выплату
    пособий для не работающих и тебя это не раздражает, потому что в жизни всякое
    бывает и ты можешь потерять работу, но тебе не страшно, потому что тебе ещё год
    будут платить 70 % от твоей зарплаты и
    есть время найти другую, а если не нашел, то тоже с голоду не умрешь, потому что пособие тебе продолжают платить, пусть меньше, но это
    прожиточный минимум и членам твоей семьи
    платят, и даже съёмную квартиру оплачивают.
    И транспорт что б ходил по расписанию и исключительно комфортабельный и
    чистый и останавливался исключительно на остановке, а не (где левая нога
    захотела), потому что это правильно. И
    люди что бы стали добрее и спокойнее, и что бы на балконах высаживали бы петуний и фуксий, потому что это красиво и
    радует глаз! Много ещё можно писать об этом, и даже завидно становится, когда
    какая ни будь немецкая бабулька , вся наманикюренная и причёсанная, прыгает в машину и спокойно её водит и обидно
    за наших нищих стариков. А вообще конечно какие вы счастливые, что вы не знаете,
    на сколько х… плохо вы живете! И не выносимо больно знать и сравнивать уровень
    жизни здесь в Германии и в Украине.