• Сьогодні: Середа, Жовтень 18, 2017

Три історії успіху жінок Броварів: як почати та розвивати власний бізнес – ФОТО

  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
  • 72014
Червень27/ 2017
avatar
Тетяна Панкратьєва

Журналіст "Маєш право знати", мешкає у Броварах

Цієї неділі у Броварах пройшла зустріч, яка зібрала декілька десятків жінок послухати тих дівчат, які мають свої власні історії успіху. Поставити їм запитання, познайомитися, поспілкуватися, надихнутися, а ще – отримати подарунки – все це вони мали змогу на заході “Public Talk: Жінки. Бізнес vs краса”.

Зустріч пройшла 25 червня в броварському закладі SOUS CAFE і зібрала близько 40 молодих жінок. Дехто навіть прийшов з дітьми, позаяк захід оголошувався як кідс френдлі. Перед дівчатами виступали троє спікерок: Валерія Бреус, Євгенія Польща та Марія Придьма. Історії успіху та розвитку власного бізнесу у кожної були індивідуальні. Але те, що поєднувало усіх трьох жінок, – це активність, сміливість розпочати власну справу, відсутність зацикленості на ролі “домогосподарки”. Про красу, заявлену в назві заходу, говорили небагато. Більше – про власний бізнес, про себе, як дівчата пройшли свій шлях до становлення та як зараз суміщають у своєму житті родину, дітей та бізнес.

Першою виступила Валерія Бреус, дружина відомого спортсмена Сергія Бреуса, який зараз є очільником басейну “Купава”, власниця студії “Бровари на шпагаті”.

Валерія Бреус

Валерія розповіла, що з дитинства займалася бальними танцями, закінчила Інститут фізкультури. Рано народила: в 19, а потім в 20 років. Але довго сидіти в декреті не змогла, була занадто активною. Розтяжкою зайнялася ще з часів вагітності, а потім пішло-поїхало: почала викладати в фітнес-центрі у друзів, потім орендувала приміщення у Броварах. Відтепер мріє про власну будівлю під студію, але лише у Броварах: “Не хочу у Київ, не хочу мережу спорт-клубів, мені комфортно у цьому місті. Я хотіла створити певне коло для спілкування, ком’юніті, співтовариство жінок, а не лише бізнес чи спорт заради спорту. Жінки, що приходять до нас, спілкуються, допомагають одна одній, обмінюються порадами тощо”.

У жінок більше переваг у веденні бізнесу, ніж у чоловіків, вважає Валерія, адже вони “на ти” із соцмережами, Інстаграмом: “Дівчата в тренді”. Однак, діджитал-рекламу вона вважає неефективною, мовляв, від оплаченої у Фейсбуці реклами була низька конверсія – лише 1 перегляд. Більш ефективно працює “сарафанне радіо”, а також активне ведення сторінок у соцмережах, люди спостерігають за постами, за діяльністю бренду і поступово приєднуються. В Інста добре працюють хештегі, також важливо відмічати людей та додавати геолокацію, розіграші на сторінках також йдуть “на ура”. Серед новинок – популярні прямі ефіри та сторіз. А от старі методи реклами, типу розповсюдження листівок, вже не працюють.

Родина, каже Валерія, її підтримує: допомагає і чоловік, і мама. “Через роботу, тренування я майже кожного вечора не буваю вдома, – розповідає жінка. – Діти часто також “на шпагаті” зі мною”. Домашні справи не полюбляє. Ця фраза викликала моментальний фідбек із залу: “А хто полюбляє? Підніміть руку”. Жодна піднята рука підтвердила: ніхто не любить, міф, що жінки народжуються з якоюсь особливою схильністю до прибирання чи готування, лише міф. В залі засміялися.

“Коли я знайшла помічницю по господарству, спочатку мій чоловік нервував, – продовжила Валерія. – Потім звик і навіть задоволений. Я краще проведу вільний час із своїми дітьми, ніж у домашній праці. Мені краще заплатити за цю роботу”.

“Потрібен постійний розвиток, – радила Валерія жінкам. – Ходіть на тренінги, майстер-класи, цікавтеся різними сферами. Ви дізнаєтесь щось нове, розширите коло спілкування. Це і соціальні зв’язки, і ваша реклама також. Не замикайтеся, не зациклюйтеся на одній ролі”.

Наступною була Євгенія Польща, власниця “Школи макіяжу Євгенії Польщі”. Її чоловік Максим Польща організував у місті спільноту “Біг у Броварах” – аматорський біговий клуб.

Євгенія Польща

“Я люблю красивих людей, – почала Євгенія. – Я люблю робити людей красивими. Розкривати їхню внутрішню красу через красу зовнішню. Я про це мріяла ще у школі. Але вчитися пішла юриста, під впливом мами. Проте на 1-му курсі відвідала курси макіяжу і зрозуміла – це моє. За допомогою знову ж таки мами, придбала свою першу валізку з косметикою і почала працювати. Взагалі я зростала у багатодітній родині, нас не особливо балували, особливо дівчаток. До брата ставилися більш поблажливо. А я вже з 17 років сама працювала, мережевий маркетінг, Цептер, Мері Кей, тобто свої 100 доларів в кишені мала. Університет я закінчила, але диплом поклала до шухляди. Почала працювати зі столичними весільними агентствами, мешкала в Києві, їздила по клієнтках – робила макіяжи. Мріяла про власну студію, але основний поштовх дали саме мої знайомі – вони в мене вірили і запевняли, що будуть до мене ходити. Власну школу макіяжу я відкрила у Броварах, не одразу після переїзду сюди, а три роки тому – і за цей час випустила вже 100 візажистів”.

“Вже в 21 рік я вийшла заміж, і майже одразу народила першу дитину, зараз в мене троє дітей, – розповідає Євгенія. – Я не вважаю себе домогосподаркою, і дома я не сиділа. Мій чоловік одразу був проти, він забороняв, аби моя діяльність була на шкоду родині. Але все ж таки, завдяки чоловіку, я змогла, маючи малу дитину, їздити на макіяжи, він мене возив та чекав в авто, я годувала малечу грудьми. Із третьою дитиною він здався – тепер в нас є помічниця, яка доглядає за дітьми”.

“Взагалі суміщати родину та бізнес дуже важко, це потребує високої самоорганізації, – зізнається жінка. – У побуті я волію “не заморочуватися”, побут треба максимально спрощувати. І мій чоловік вважає так само. І дітей треба не мучити, не задовбувати оцінками. Головне, аби вони виросли гарними людьми“.

Конкуренції, запевняє Євгенія, не боїться, залюбки ділиться набутим досвідом та вирощує нових фахівців у бьюті-сфері. Своїй роботі вдячна, бо завдяки їй зіткнулася з багатьма цікавими людьми. А от щодо ведення бізнесу в соцмережах – не згодна, що платна реклама не дає віддачі, і радить наймати профі, який тямить у маркетингу та SMM.

“Я не можу зупинитися, – каже про себе Євгенія, в якої навіть темп мови швидкий. – Я активна, і чоловік в мене активний та цілеспрямований”.

Марія Придьма, співзасновниця Центру літературної освіти. Разом із Дмитром Стретовичем, який зараз відкрив власне видавництво Pabulum, вони починали у Броварах з Літклубу “Маруся”.

Марія Придьма

Історія Марії була трохи відмінна від розповідей попередніх спікерок: і вік Марії усього 25 років, і дітей ще немає, і сфера діяльності далека від “типово жіночої”. Інтереси Марії – це книжки, освіта та маркетинг. Центр Літературної освіти разом з Дмитром Стретовичем вони заснували 4 роки тому, а почалося все тоді, коли їм було ще 18-19 років… З броварського конкурсу “Проза міста”, літклубу “Маруся”, зустрічей в столичному університеті, лекцій сучасних українських письменників, Андрухович, Жадан, Дереш, Прохасько… “Це зараз, – каже Марія, – письменники заробляють на наших лекціях іноді більше, ніж від продажу своїх книжок, а тоді все було безкоштовно, на самому ентузіазмі та цікавості”.

“Зараз ми проводимо вже 11-ту літературну школу, – продовжує вона. – А перша була в Карпатах і коштувала для учасників лише 60 грн. Несподівано для нас там зареєструвалося 200 осіб, ми змогли взяти лише 40. Спочатку ми проводили ці заходи лише для молоді, до 35 років, потім розширили коло, і тепер на школи беремо людей і до 60 років. Перші інвестиції – це була Діміна стипендія, спочатку ми не заробляли, багато чого робилося по бартеру. Зараз ЦЛО – це неформальний університит літературної освіти в Україні. Наша мета – розвиватися далі, наші відділення вже є в інших містах: Львові, Харкові, ми проводили школу у Польщі, відкрили школи для дітей та підлітків. Вони пишуть свої твори, іллюструють і потім ми видаємо справжню книжку. У нас проходить вже 10-та дитяча школа, для дітей 8-12 років. Хочемо відкрити курси журналістики та нових медіа для дітей”.

“Починайте власну справу у “своїх стінах”, – радила Марія присутнім, бо саме із Броварів почався її шлях. – Спочатку до вас прийдуть, куплять ваше – свої. Жодна справа не обходиться без помилок, так було й у нас, але кожен мінус потрібно обертати в плюс, або вміло це подати. Не потрібно боятися змніюватися, ми переживали зміни і ребрендінг і нам це не зашкодило. Дуже добре “заходять” безкоштовні речі. Ви проводите конкурс, челлендж, викладаєте цікаві та потрібні матеріали – і для вас це безкоштовна реклама, бо люди діляться цією інформації далі і далі в соцмережах”.

Робота змушує Марію дорослішати. Вона каже, що відчуває відповідальність за своїх працівників, яким потрбіно платити зарплату. Вона вчиться делегувати обов’язки, шукати справжніх “своїх” людей в команду, контролювати працівників, підтримувати діалог з партнером по проекту: “Це важливо – домовлятися”. Про те, що бізнес стоїть на ногах, свідчить той факт, що місяць, який провели обидва бізнес-партнери на Балі, не відобразився негативно на роботі проекту: “Ми керували звідти і все йшло добре”.

“Два роки тому я вирішила покинути наш проект і пішла на іншу роботу, – ділиться Марія. – Я рік займалася тим проектом і думала: а чому я розвиваю чуже? чому не займаюся власним? Я повернулася і тепер я щаслива. А ще я хочу відкрити свою книгарню в Броварах, де можна було би проводити тематичні івенти”.

Наприкінці зустрічі організатори розіграли призи: сертифікати від “Бровари на шпагаті” та “Школи макіяжу Евгенії Польщі”, Марія Придьма подарувала чашку, сумку та дві скретч-карти, на яких серед 100 книжок можна відмічати прочитані.

Підсумовуючи, можна сказати, що усі дівчата добре заявили про свій бізнес, а молоді жінки, що прийшли на зустріч, залишилися задоволеними. Всі опитані сказали, що надихнулися цією зустрічю, що їм було цікаво послухати розповіді спікерок та приємно опинитися в колі, в якому жінок підтримують для власного розвитку, а не замикають на обслуговуючих ролях, які в нашому суспільстві традиційно покладені на жінку. Також дехто взяв на озброєння практичні поради по веденню бізнесу.

Дарина: “Коли я йшла сюди, я взагалі не знала, що тут буде, але мої враження перевершили очікування. Цікаві історії успіху жінок, бо у нас дуже складно бути бізнесвумен. А після таких розповідей хочеться починати власну справу”.

Тетяна: “Якихось лайфхаків не було, а цього б хотілося. Можливо, у кожного бізнесу все індивідуально. Хоча… універсальний рецепт один – “Працюй!”. Але було цікаво послухати їхні історії життя. Неочікувано, що у нас, в Броварах, є стільки цікавого”.

Тетяна

Аліка: “В мене є свій бізнес, цукерки. Я почула деякі корисні поради для свого бізнесу, і взагалі це дуже надихає, що дівчата це зробили: поступово і з перепонами, але зробили. Їхні приклади доводять, якщо власна справа починається з хобі, з того, що тобі цікаво, вона має всі шанси на успіх. Я знаю усіх дівчат, що сьогодні виступали, особисто – але відкрила їх з іншого боку”.

Аліка

Наталія: “В принципі, мої очікування виправдалися. Я хотіла знайти для себе мотивацію, як для молодої мамусі, зрозуміти, що я так теж зможу. Я тренер з розтяжки, поул-денс, тому мені цікаво було послухати Валерію, я також хочу відкрити власну справу”.

Наталія та Дарина

Дарина: “Мені було цікаво почути жінок, які знайшли баланс між родиною та власною справою. Було цікаво: як розвивається суспільство у Броварах, як жінки знаходять своє місце, в яких сферах. Ситуація змінюється, стереотипи уходять в минуле, що є мама і вона повинна сидіти дома, готувати та доглядати дітей”.

Олександра з SOUS CAFE, одна з організаторок

Організатори мають плани продовжувати цикли зустрічей та збирати не тільки жінок, а й чоловіків, та задавати різноманітні теми подібних паблік токс.

Фото – Катерина Мамайсур-Негода